ІСТОРІЯ НЕЗЛАМНОГО ІНСТИТУТУ
- Павло Ярошовець
- 5 серп.
- Читати 2 хв
Оновлено: 6 серп.
Картопля, що об'єднала життя
Історія Інституту картоплярства НААН – це не лише історія науки, а й історія людей, які у найважчі дні російської окупації зуміли зберегти життя, і безцінний науковий спадок України. Саме про це розповів директор Інституту картоплярства НААН Микола ФУРДИГА в інтерв'ю телеканалу Deutsche Welle Ukrainian «Як картопля рятувала українців, а українці картоплю: історія Інституту картоплярства».
Понад місяць навесні 2022 року працівники Інституту разом із дітьми жили у підвальному сховищі, яке будувалося для збереження селекційної картоплі. Саме там знаходився унікальний генофонд української картоплі, створений десятиліттями праці науковців.
«Якби воно було збудовано дійсно як сховище для збереження людей... Це для збереження картоплі», – згадує науковий співробітник Микола КОТЕЛЕВИЧ.
Попри постійні обстріли, нестачу продуктів і небезпеку, працівники не припинили доглядати за колекцією та селекційним матеріалом. Директор Інституту щодня організовував харчування людей, підтримував колектив і допомагав зберігати спокій у надзвичайно складних умовах.
Особливо вражає рішення, яке стало символом відповідальності українських науковців. Коли постало питання евакуації, співробітники змогли вивезти найцінніше – мінібульби та оздоровлений селекційний матеріал.
«Вивозили картоплю, вивозили... що могли, дітей», – згадує директор Микола ФУРДИГА.
Саме завдяки цьому вдалося врятувати тисячі зразків українського генофонду, який сьогодні продовжує працювати на розвиток вітчизняної селекції.
Після деокупації Інституту довелося фактично відновлювати роботу з нуля: розміновувати поля, ремонтувати пошкоджені приміщення, закуповувати нове обладнання. Сьогодні Інститут уже повернувся до довоєнних обсягів діяльності, створює нові сорти картоплі, виробляє високоякісний насіннєвий матеріал та активно співпрацює з аграрним бізнесом.
Микола ФУРДИГА наголошує, що головна мета української селекції – не лише розвиток науки, а й економічна ефективність для виробника.
«Я не кажу фермерам: "Давайте на патріотичності купуйте нашу картоплю". Заробляйте гроші. Якщо сорт дає можливість знизити собівартість і отримати не гірший урожай, ніж іноземний, – це і є результат нашої роботи», – говорить директор Микола ФУРДИГА.
Водночас директор нагадує, що картопля є однією зі стратегічних продовольчих культур світу, а для України – фактично другим хлібом. Саме тому збереження її генетичних ресурсів є питанням продовольчої безпеки держави.
Найсильніше ж у розповіді звучать слова, які стали моральним підсумком пережитого:
«Люди дорожчі. Картоплю відсунемо, а людей треба розмістити, врятувати і зберегти... Зберегли й сорти, зберегли людей – все, слава Богу» , – говорить науковий співробітник Микола КОТЕЛЕВИЧ.
Інтерв'ю Deutsche Welle Ukrainian – це не лише історія про картоплю. Це історія про українських науковців, які під час війни зберегли унікальний генофонд, продовжили працювати заради продовольчої безпеки держави та довели, що справжня наука починається з відповідальності перед людьми.
Коментарі